Сопіт і Лазний - два водоспади за один день

Як це часто в нас буває, прокидаємо зранку з чоловіком у вихідний день і розуміємо, що проводити його серед міської метушні зовсім не хочеться. Та куди ж податись? Хочеться чогось нового та незвіданого. А так як ще серпневі теплі дні, то бажано щоб і біля води.

Після пошуків в Інтернеті можливих варіантів для подорожі зупиняємо свій вибір на двох водоспадах – Сопіт та Лазний, що розташовані у Сколівському та Дрогобицькому районах відповідно. Вони неблизько від Львова  - 125 км, але тішить, що 100 км – це поїздка по хорошій трасі, а решта – це романтичні бездоріжжя сільської місцевості J І як же ми були приємно враженні, коли звернули з траси у Верхньому Синьовидному і опинились на свіжому асфальті!!! Бо ще минулої весни дорога до Тустані запам'яталась розбитим бездоріжжям.  А тепер до Урича (згідно карти - і до самої Східниці з Верхнього Синьовидного) є свіжо заасфальтована дорога Т1421. Майже хайвеєм  проскочили через Корчин, Крушельницю. В Підгородцях на першому перехресті після церкви повертаємо наліво, на  Сопіт. Нас вітає традиційна для сіл ґрунтова дорога. Проїжджаємо Підгородці, річка Стрий весь час по ліву сторону. Щоб потрапити в Сопіт, потрібно переїхати міст через той ж таки Стрий. Тут вже орієнтир - дорога весь час звивається вздовж річечки Сопіт і закінчується біля стовпа електропередач, на якому є єдиний вказівник на водоспад. Залишаємо машину і рушаємо пішки добре викатаною зілами дорогою вгору. Насправді, йти недалеко, десь метрів 600. Чесно кажучи, ми навіть проминули  стежку, яка звертає до водоспаду, бо вона геть непримітна серед дерев. Вказівників чи будь-яких маркувань – не має. Єдиний орієнтир – приглушений шум води десь внизу. Щоб зійти до водоспаду, є навіть поручні, збиті із зрубів, але безпосередній спуск до води – по слизькому ґрунту та коренищах дерев. В долині водоспаду нас освіжає приємна прохолода. Вода чиста та прозора.

     

Лохнеське чудовисько! Тепер ми знаємо, де тебе шукати - в долині водоспаду Сопіт)))

Повернувшись до машини, ми виїхали до мосту через Стрий при в'їзді в село та звернули наліво. Їдемо в напрямку села Довге, річка Стрий весь час з правого боку. І ось тут почався дорожній рок-н-рол. Ями, величиною з кратери, і з частотою кожні 20 метрів. Як виявилось, вони придатні для проїзду, але декілька раз Ігор виходив з машини і кидав каміння, щоб заміряти глибину. І це при тому, що дощів давно вже не було і надворі спека. Уявляю стан цієї дороги після дощу - повноводна річка, не інакше.

Окрім подружжя велосипедистів та двох машин за всі 5 км до водоспаду більше ми не зустріли туристів. Поволі їдучи, ми виїхали на горбок. На протилежному боці ріки видніється недобудована будівля - примара радянської епохи, що мала стати частиною Стрийської ГЕС. Її відвідання, а також водозливів, залишили для наступної мандрівки.

Доїжджаємо до єдинного роздоріжжя, яке є точкою старту на водоспад. Далі – вже пішки. Дорогою нам трапилась компанія з трьох туристів, які вже повертались з водоспаду. До Лазного йти трішки довше і дальше – десь кілометр, дорогою яка постійно то вверх, то вниз. Місцями заболочено, тому ідея йти у сандалях не дуже вдала. Та весь маршрут промаркований! Тому без проблем доходимо до водоспаду. На карті позначена одна стежка, але насправді їх дві. Та що трапиться вам першою, має більш пологий спуск, ми нею підіймались назад. А якщо пройти  трішки вперед, є мінімально облагороджений спуск із дерев’яними поручнями. Чим ближче до водоспаду, тим крутіший спуск - місце вогке, ґрунт слизький, камінці хиткі. Але водоспад перевершив всі наші очікування!

 

Дуже мальовниче місце. Після спеки тут прохолодно і свіжо. Бризки створюють ефект приємного літнього дощику. Виступи гірської породи доповнюють красу водоспаду.

Вода спадає з висоти 10,5 метрів і продовжується двома меншими каскадами. Спускаючись вниз течією річки, підійшли до іншої стежки, звідки видно Лазний у всій красі. Та майте на увазі, що після рясних дощів річка розливається і така прогулянка буде неможливою. Зате взимку, сюди варто повернутись. 

 

 

 
Відвідавши ці два водоспади, нам зустрічалась мінімальна кількість людей. Всі відпочивальники тусувалися на березі Стрия, який у цьому місці мілкий і теплий. І ми, знайшовши собі затишне місце, ще позасмагали і посмажили ковбаски на вогнищі.