Піший похід полониною Боржава
Насправді ця поїздка відбулась рік тому. Тоді я ще тільки думала, чи не створити мені блог. Допис залишився неопублікованим і чекав свого часу. Цього ж року в гори я не ходила, але приємно згадати ту подорож. Сьома ранку. Сонячний і поки ще прохолодний суботній ранок. Мчимо вільною Стрийською трасою, яка за години три заповниться машинами у напрямку до Задорожнього. Та на останні вихідні літа ми їдемо не на озеро, а в гори - мандрувати полониною Боржава. Звернувши у Нижніх Воротах з магістралі на бічну дорогу до Воловця, відзначаємо для себе досить пристойне асфальтове покриття з незначними ямами, які можна об’їхати. Десята ранку, а ми вже у Воловці, де залишаємо машину та зайві речі у господарів, взявши із собою їжу, багато води та теплі речі про всяк випадок (якщо затримаємось в горах до темряви). Наш маршрут починається з Пилипця. До містечка можна дістатись бусиками, які відразу чатують на туристів на залізничній станції. Нас підвозить пан Василь, в якого ми будемо ночуват